Директор технікуму Котляров О.В. виступив з пропозицією започаткувати традицію: в останню суботу травня зустрічати випускників. Золотою симфонією для студентів минулих років прозвучала мелодія дзвоника як відгомін молодості, куди неможливо повернутися.
Щиро вітали на цьому урочистому святі випускників 1961, 1969, 1972, 1977, 2009 років. Йдуть роки. Час змінює землю, суспільство, людей. І тільки роки навчання у технікумі залишаються незмінною частиною життя і спогадів багатьох людей.
Скільки прекрасних справ на рахунку випускників нашого технікуму. Вони працюють фармацевтами і екологами, лаборантами і технологами, механіками і будівельниками, директорами і викладачами. Ми можемо пишатися, що з випускників, які прийшли на цю зустріч, є багато людей, які знайшли своє місце в житті, стали прекрасними спеціалістами і поважними людьми.
І хоч на скронях сріблиться сивина, та молодечий запал сяє в очах випускників.
Літа, літа, чом ви не журавлі?
Чом вас не можна з вирію вернути?
Чом юності щасливі, добрі дні.
За 50 літні як не можна вам забути.
Наш технікум – це наша історія. У ньому працює велика педагогічна сім’я, наші старші наставники – люди, які віддали всім розум, серце, душу, здоров’я.
Вчитель – яке прекрасне слово,
Багато хочеться мені сказати,
Але про те я поведу тут мову,
Що вчителів потрібно шанувати.
Повинні бути вдячні ми довіку
За їхню віру, ласку і тепло.
За те, що розуміли нас, любили,
За допомогу, чуйність і добро.
Випускники 1972 року згадували своїх викладачів Чеху Ганну Василівну, Водолазьку Любов Вікторівну, Стефановську Ірину Леонідівну, незабутні враження і приємні спогади про технікум. І дійсно, технікум – це таке місце, за порогом якого залишаються щоденні проблеми. Тут живе дух юності, романтики, оптимізму, надії, спогади про безліч пригод і смішних історій на парах.
Після свята студенти показали світлі аудиторії, лабораторії та кабінети, де пройшла юність випускників, та запросили на зустріч у 2018 році.
