Історія Слов'янського хіміко-механічного технікуму

В цьому році Слов’янському хіміко-механічному технікуму,  одному із старіших навчальних закладів Донецької області, виповнюється 110 років з дня заснування. Якою ж є його історія? Чим живе технікум сьогодні?

Історичний екскурс та погляд у майбутнє. 
У червні 1909 р. міністерством Народної Освіти Російської імперії в місті Слов’янську Харківської губернії було відкрито гірничозаводське училище, також при ньому була відкрита реміснича школа (училище) з двома спеціальностями: слюсарно-механічною та керамічною.    

Цей навчальний заклад тимчасово розміщувався у найманому приміщенні по сучасній вулиці Центральна, де зараз розташований сучасний Слов’янський хіміко-механічний технікум. Училище було з 3-річним терміном навчання. Від вступаючих до нього дітей вимагалося закінчення вищого початкового училища. 
Побудова навчального корпусу, майстерень та житлового корпусу для адміністративного та викладацького складу було завершено в 1911 р. Спочатку гуртожитку для учнів не було і побудова його не передбачалася. 
Двері училища були відкриті головним чином для заможних верств населення. До жовтня 1917 р. технічне училище в Слов’янську існувало без змін. За цей час було зроблено шість випусків з загальною кількістю випускників – 150 чоловік.  
У 1917 р. Слов’янське технічне училище було реорганізовано в спеціальне середньотехнічне училище за металургійною спеціальністю з 4-річним терміном навчання. Випускникам присвоювалося звання металурга та інженера по вузькій спеціалізації після 3-річного практичного стажу за даною спеціальністю. Реміснича школа при училищі була реорганізована в ремісниче училище з такими ж спеціальностями. У такому вигляді училище в місті Слов’янську проіснувало без суттєвих змін до жовтня 1920р. 
На той час помітно виріс контингент учнів, який складався головним чином із бідних верств населення – селян і робітників. Випуск 1921 р. склав 90 чоловік проти 16 – у 1917 р. Стосовно ж гуртожитку, то він був відкритий при училищі тільки після Громадянської війни і ліквідації пов’язаної з неї розрухи. 
У жовтні 1920 р. училище перетворюється на технікум металургійної спеціальності на правах вищого навчального закладу, що готувало інженерів вузького профілю. Саме з цього моменту припиняється існування ремісничого училища при технікумі.

У листопаді 1921 р. технікум реорганізується у політехнічне училище з відкриттям будівельної спеціальності. Було створено профшколу з двома відділеннями. Студенти технікуму частково були передані у м. Краматорськ, де на базі цього контингенту організували Краматорський машинобудівний інститут, який проіснував до 1936 р. На початку 1925-1926 навчального року політехнічне училище у Слов’янську реорганізується : металургійне і будівельні відділення закриваються. Замість них відкривається хімічне відділення з установкою на обслуговування основного обладнання хімічної промисловості з виробництва кислот і солей та механічне відділення. Навчальний заклад перейменовують у профшколу.

У 1927-1928 навчальному році профшкола з 3-річним терміном навчання реорганізовується в технікум з тими ж спеціальностями. 
У 1932-1933 навчальному році технікум вже готував: техніків-хіміків-аналітиків, техніків-механиків з обладнання хімічних заводів.
До 1934 р. випуск техніків виріс до 122 чоловік на рік, але кваліфікованих кадрів все одно бракувало. І в 1933 р. на заводі було відкрито вечірнє відділення з механічної спеціальності.
В період з 1931 по 1935 рр. контингент студентів в технікумі постійно зростав. У 1936 р. технікум перейменували на індустріально-хімічний. У зв’язку з тем, що студенти, які закінчили відділення технологів, успішно виконують обов’язки аналітиків, спеціальність аналітиків була поєднана в одну з технологічним відділенням без скорочення кількості навчальних груп. У 1937 р. технікум передали Комісаріату хімічної промисловості і він одержав статус навчального закладу всесоюзного значення.

У 1940 р. при технікумі організували вечірнє відділення за наступними спеціальностями : технологія з виробництва луги, ремонт, монтаж та експлуатація хімічного обладнання. Одночасно з цим було відкрито філіали (вечірні) Слов’янського технікуму в м. Костянтинівка. В такому вигляді СІХТ (Слов’янський індустріально-хімічний технікум) проіснував до 5 жовтня 1941 р. 
Напередодні Великої Вітчизняної війни СІХТ являв собою вже доволі серйозний та авторитетний в галузі освіти навчальний заклад з контингентом студентів 900 чоловік та з чудовою матеріально-технічною базою і бібліотекою в 35 тисяч книг. А штат робітників в майстернях технікуму, де працювали в три зміни, доходив до 400 чоловік. За якісними показниками навчально-виховної роботи технікум займав І та ІІ місця серед інших технікумів Комісаріату хімічної промисловості СРСР. 

Технікум не припиняв своєї роботи до тих пір, поки над Слов’янськом не нависла загроза захоплення міста нацистськими військами. Коли виникла необхідність допомогу країні дати відсіч гітлерівським окупантам – студентів старших курсів СІХТ направили на будівництво оборонних споруд під Москву, а всі інші – на підготовку захисних заходів для оборони Волновахи. Майстерні технікуму до останніх днів працювали на потреби південного угруповання військ Червоної Армії – виготовляли пастки для німецьких танків.  
У роки нацистської окупації, СІХТ, як і багато інших навчальних закладів країни, було евакуйовано. 

Ще не закінчилася  війна, а технікум вже почав відбудовуватися. Перші заняття в стінах піднятого з руїн навчального закладу почалися 2 жовтня 1944 р. 
У 1946 р. при технікуму знову відкрили будівельне відділення, яке існувало до 1960 р. 
Післявоєнні часи вимагали фахівців з теплотехнічного обладнання – і в стінах СІХТ з 1947 р. створюється теплотехнічне відділення. Контингент студентів виріс до 1250 чоловік разом із вечірнім відділенням.

Приблизно в цей же час на краще змінилися і умови навчання: гуртожиток для студентів збільшився у площі в два рази, з’являються сучасні на той час лабораторії та кабінети (лабораторія фізики, лабораторія КВП та автоматики, хімічна лабораторії, лабораторія електротехніки, кабінет графіки та ін.).
З 1963 року працює відділення підготовки студентів з Азії, Африки, Центральної та Латинської Америки.
У 1972 році збудовано новий навчальний корпус.

Основою основ технікуму завжди були люди - колектив викладачів і технічних працівників. Викладачі А.І. Курдюмов, Кемарський С.М., Чеха Г.В. пропрацювали в технікумі більше 40 років. Також дуже довго і сумлінно працювала секретар технікуму Логунова А.І. і прибиральниця Боженко П.Я., викладачі Завадськая В.М., Федоренко А.А., Пахомов О.В., Чалий А.О., Снєжинський М.Д., Антонова В.А., Малиненко В.К, Маликов Ю.М., Клюшник Н.П., Борисова Г.Г., Стефановський Л.Н., Лапченко І.Н., Пахомова Г.Б., Біднюк Л.Б., Стефановська І.Л., лаборанти Холодкова П.С., Богданова Л.Д., завідувач бібліотеки Зусманович Б.Л., Оладенко Л.А., Шевлякова О.М.
З числа випускників технікуму вийшли й державні діячі, і лауреати різних премій, і Герої Радянського Союзу, і директори великих підприємств: Герой Радянського Союзу Ф. Я. Брисьов, двічі Герой Радянського Союзу Лисенко, Л.І. Новак — почесний громадянин м.Слов’янська, заслужений машинобудівник УРСР; Е.Ф. Пучков — заступник голови правління ВАТ «Донбаспромхіммонтаж», заслужений будівельник; В. М. Панасенко, — колишній директор арматурно-ізоляторного заводу; В.С. Арапетов — заступник директори АІЗу; О. М. Гармаш — директор з будівництва й побуту ВАТ «Концерн «Стірол», Л. Л. Мизяк — генеральний директор «Стірол-пак», Л.Л. Товажнянський — радник ректора НТУ «Харківський політехнічний інститут», Ю. М. Пімченко — керівник лабораторії НДІВМ, М.І. Рубан — директор ВАТ «АІЗ-Енергія», В.М. Супрун — директор ВАТ «Содовий завод», О.Я. Лазаренко — доцент, декан Слов’янського державного педагогічного університету, В.Є. Антоненко - голова Сіверсько-донецького басейнового управленія водних ресурсів, почесний громадянин Слов'янська;  художники - Сметанкин С.В., Дудка В.О.
Нині працюють викладачами випускники: Камнєва В.Б., Камнєв М.М., Олійник В.В., Синицька А.В., Воскресенська Л.Л., Пестрецова Л.В.

Зараз Слов'янський хіміко-механічний технікум має чудову матеріально-технічну базу: гуртожиток, два навчальних корпуси, обладнаних сучасними навчальними кабінетами, лабораторіями та комп’ютерними класами. В технікумі простора спортивна зала з тренажерним залом.


Сучасне життя як педколективу, так і студентів СХМТ насичено різноманітними подіями та заходами, які стосуються навчально-виховного процесу. Це і різноманітні конкурси за спеціальностями («Кращий технолог», «Кращий механік») та різні концертні програми, конкурси КВК, «Міс СХМТ» та багато ін. Студенти технікуму беруть активну участь і в суспільно-політичному житті Слов’янська.  

Також студенти СХМТ постійно беруть участь у різноманітних олімпіадах і конкурсах міського, регіонального та обласного рівня, здобуваючи на них призові місця. Теж саме можна сказати і про студентів-спортсменів нашого технікуму, які вже не один раз заявили про себе на змаганнях різного рівня. 
З 1995 р. Слов’янський хіміко-механічний технікум належить до вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації  і на даний час має право готувати і готує молодших спеціалістів за денною формою навчання за такими спеціальностями:
  • 161 Хімічні технології та інженерії (спеціалізації
  • - 5.05130102 Виробництво неорганічних речовин;
    - 5.05130109 Виготовлення тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів і виробів);
  • 101  Екологія (спеціалізація
    - 5.04010602 Прикладна екологія);
  • 133 Галузеве машинобудування (спеціалізація
    - 5.05050207 Обслуговування та ремонт обладнання підприємств хімічної та нафтогазопереробної промисловості);
  • 226 Фармація, промислова фармація (спеціалізація
    - 5.12020101 Фармація).
    І не дивлячись на те, що нашому навчальному закладу вже 110 років, ми, педагогічний колектив, і студентська молодь технікуму, постійно прагнемо до здобуття нових вершин!    


    Nick Kamnev - 2000-2019 All Rights Reserved