Свято Покрови : історія, традиції, прикмети


14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Святої Покрови. “Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем". В українських селах і досьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні.
Думаю, що студентській молоді буде цікаво дізнатися, яка ж історія святкування Покрови, традиції та прикмети цього свята.
Виникнення свята
Свято Покрови сягає своїм корінням  910 року. Це велике християнське свято було встановлене на Русі в кінці Х - на початку ХІ століття. За переказами, йому передувала подія, що відбулася в місті Константинополі у Влахернському храмі 14 жовтня 910 року, де зберігалася велика християнська реліквія - риза Богородиці.
Ішла війна, місто було оточене сарацинами і практично уже не могло оборонятися. Під час всенощної, що відправлялася у храмі, юродивий Андрій, якого знали як дуже побожну людину, побачив видіння. Над людьми, що молилися, з'явилася Богородиця разом із ангелами та святими. Вона покрила людей своїм омофором і молилася разом з ними. Андрій сказав, що бачив Богоматір, яка плакала над людьми і молилася за мир. Віруючі повірили, що Богородиця опікується світом, пильнує людство, застерігає його жити у мирі та спокої. Візантійцям вдалося зняти облогу і перемогти сарацинів. Відтоді і відзначається свято Покрови Божої Матері.
В православній Русі свято це з’явилося завдяки старанню князя Андрія Боголюбського, який припадав самому Володимиру Мономаху онуком. В ХІІ столітті було зведено перший храм в ім’я Богородиці. А в 1164 році при активній допомозі Великого князя свято стало відзначатися православною церквою. 
Покров Богородиці і козаки
Для українських козаків день Покрови Божої Матері був найбільш шанованим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровительницею. На Запоріжжі в козаків була церква святої Покрови. 
Вважається, що свято Покров Святої Богородиці є в якійсь мірі професійним для військових, особливо для козаків.
Як вже згадувалося, на Запоріжжі у козаків була церква святої Покрови. В козацькій думі про Самійла Кішку співається:
А срібло-золото на три частини паювали:
Первую часть брали, на церкви накладали,
На святого Межигорського Спаса,
На Терехтемировський монастир,
На святую Січовую Покрову давали –
Котрі давнім козацьким скарбом будували,
Щоб за їх, встаючи і лягаючи,
Милосердного Бога благали.
Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.
Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву - Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні вiдзначається ще й як день українського козацтва.
Українська Повстанська Армія (УПА), яка постала в часи Другої світової війни на землях України як збройна сила проти гітлерівської і більшовицької окупації українських земель, теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці.
Прикмети та повір’я на Покрову
 Існувала дівоча прикмета, якщо весело пройде цей день, то довгоочікуваний наречений обов’язково з’явиться. Дівчата з нетерпінням очікували свята Покрову, тому що до нього приурочені народні гадання, що допомагають їм знайти нареченого і вийти вдало заміж.
Напередодні Покрови дівчата ворожили: для вчинення гадання вони самі пекли маленький житній хлібець і м’яли лляний пучок. Увечері житній хліб і пучок льону несли в сарай, ставили жердини, примовляючи: «Суджений мій, миленький мій, приходь сьогодні в клуню, на роботу подивися, з віконця покажися». В цей час дівчина не мала говорити, а мовчки і терпляче чекати нареченого, стоячи при цьому в стодолі близько віконця.
Дівчата боялися проводити ніч у стодолі, і тому, залишивши льон і хліб, йшли додому до світанку. А після ранкової церковної служби потай давали з’їсти житній хліб вподобаному хлопцю, а лляну нитку залишали в його кишені. І якщо задумане вдавалося, то хлопець обов’язково відповідав взаємністю.
До закінчення свята Покрови закінчувалося в селах час хороводів, і починалися домашні посиденьки, коли довгими осінніми та холодними зимовими вечорами дівчата вишивати, займаючись прядением, вишиванням, під пісні і колядки.
Також проводили обряд так званого запікання в будинку кутів. Це робилося для збереження тепла в будинку. До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої. Дівки, яким надоїло дівувати, в свято Покрови потайки просять: “Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою”. А на Поділлі дівчата казали: “Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку чи в онучу – най ся дівкою не мучу!”
Як відомо, після одруження дівчина була вже молодицею і мала покривати голову наміткою чи хусткою. Намітка – це стародавнє вбрання заміжніх жінок, яке зав’язували навколо голови. Вже після просватання дівчині-нареченій покривали голову хусткою. Для дівчат Покрова – найбільше свято: у молоді починався сезон вечорниць, а у господарів – період весіль, і юнки залюбки брали участь у весільних обрядодійствах.
У Карпатській Україні до Покрови остаточно поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки. Тому й казали: “Прийшла Покрова – сиди, чумаче, вдома”.
Для того, щоб усi члени сім’ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над iконою Богородиці, і розвiшувала його над вхiдними дверима. Пiд ним ставали, як йшли до церкви, i проказували:
Пресвята Покрiвонько,
Перед твоїм кривалом
Голови схиляємо.
Прохаємо, Покрiвонько,
Од лиха укрити,
Здоров’ячко наше
Знов нам обновити.
На Покрову упродовж всього дня спостерігали за погодою: якщо з Півдня дув низовий вітер, зима буде теплою, якщо дув вітер із Півночі – холодною, із Заходу – сніжною. Коли протягом дня вітер змінює напрямок, то й зима буде нестійкою. Якщо на Покрову листя з вишень не опало, зима буде теплою, і якщо сніг не випав, то його не буде і в листопаді.
Цікаво, що в народі зберіглося повір’я , що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: “Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря – добром”.

Народнi прикмети на Покрову

Яка погода на Покрову, такою буде і зима.
Якщо лист з берези та дуба на Покрову впаде чисто - до легкого року, а нечисто - до суворої зими.
Якщо у вишні листя опаде до 14 жовтня - зима буде тепла, якщо ж вишня зелена - зима буде люта.
Якщо до цього дня не спадає з вишень листя - на теплу зиму, а звільниться - на сувору.
Зранку вітер з півдня, а по обіді із півночі - початок зими буде теплим, але згодом похолодніє.
Якщо вітер з півдня низовий - зима буде теплою, з півночі горішний - холодною, із заходу - сніжною; коли ж протягом дня вітер змінюватиме напрямок, то і зима буде нестійкою.
Якщо в цей день сніг не покрив землю - не покриє в листопаді та грудні.
На Покрову вітер - весна буде вітряна.
Відліт журавлів до Покрови - на ранню зиму.
Якщо на Покрову сніг - буде багато весіль.
Хто сіє по Покрові, не має дати що корові.
На Покрову віє вітер з півночі - зима буде холодна і з великими снігами, з півдня - буде тепла зима.
Якщо на Покрову випав сніг, то буде він і в Дмитрів день (8 листопада).
Відліт журавлів до 14 жовтня - бути ранній зимі.
Білка до Покрови змінить шубку - зима буде добра.


В. В. Шевельов, викладач історії України СХМТ

Директор

Директор
Котляров Олексій Володимирович



Nick Kamnev - 2000-2017 All Rights Reserved